Неділя 1-ша після П’ятдесятниці. Всіх святих
В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Дорогі у Христі браття і сестри!
Сьогоднішня проповідь розпочнеться відразу з однієї історії, коли один молодий чоловік, який охолонув своїм серцем до віри в Господа Бога прийшов до Святої Церкви і почав із цікавості роздивлятись по стінах. І ось він побачив один невеликий образ. Приступивши ближче, він переконався, що це був намальований цар Давид, який стояв на колінах і гірко плакав із жалю за свій гріх, а ангел Божий стояв збоку і тримав в руці чашу, щоб зібрати його дорогі сльози і занести перед Престол Божий. Внизу перед образом були слова блаженого Августина (шанованого Католицькою Церквою): "Давид згрішив тільки один раз, а плакав завжди; а ти грішиш завжди, а не плачеш ніколи". Прочитавши ці слова у ту ж мить він упав на коліна і розплакався, каючись у своїх гріхах. Так інколи Господь Бог через образи інших людей приводить нас до покаяння. Так само і всі святі, про яких сьогодні згадує Свята Церква, являються великими образами для нашого наслідування їхнього життя. Якщо навіть погани ставали під опіку святих, то це повинні робити і ми, християни. Їхні тіла зложено до гробів, а імена живуть із роду в рід у всьому світі.
У світі вже так ведеться, що якщо якась держава бажає вшанувати своїх бійців, споруджує їм пам'ятник з написом: "Могила невідомому солдату".
Дорогі браття і сестри, Церква Христова також має свій пам'ятник, споруджений для Христових воїнів, Всіх святих, імена яких невідомі людям, лише одному Богові. Цей пам'ятник - це, власне, сьогоднішня неділя: "Всіх святих".
Багато людей думають, що святі - це якась надзвичайна ознака, яку кожна людина не може осягнути, що святими народжуються і що вони отримали від Бога особливу ласку. Але насправді це не так. Вони мали таке саме тіло, як ми. В їхніх жилах текла така сама кров, як і у наших. І вони були змушені боротись зі спокусами так само, як і ми. Інші думають, що святість вимагає від людини героїчних вчинків. Звичайно, що були святі, які наважились покинути світ, свої родини і піти у відлюдні місця, далекі пустині чи печери. Були святі, які будували лікарні для хворих, притулки для бідних і бездомних людей. Але потрібно сказати, що не великі діла зробили їх великими святими, але любов до Бога і ближнього...
Всі святі - це ті, які невідступно визнавали Христа, за Нього страждали і віддавали своє життя. Це ті, які взявши свій Хрест, несли його через все життя. Вони прикладом своїх вчинків будитимуть сонні душі і надихатимуть нас йти дорогою до життя вічного. Потрібно зауважити, що і зараз тисячі праведників, святих проживають серед нас. Господь вказує кожному дорогу і бажає, щоб ми насправді були святими, бо до всіх людей промовляє: "Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий" (Мф. 5, 48).
Тому і сьогодні просімо Господа, щоб допоміг ніколи не звертати з праведної дороги, щоб і ми йшли цією дорогою, якою йшли всі святі.
Слава Ісусу Христу!